Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
У гірських лісах на заході Таїланду вчені відкрили новий вид крихітної рогатої ящірки. Тварина вирізняється невеликими розмірами, жовтувато-зеленим забарвленням і поки що відома лише з одного високогірного району.
Новий вид отримав наукову назву Acanthosaura syrax. Його назвали на честь Сиракса — дракона Рейніри Таргарієн із серіалу «Дім дракона».
Таку назву дослідники обрали не лише через зовнішність ящірки. Вона має жовтувато-зелене забарвлення, порівняно невеликі розміри та відзначається високою яйценосністю.
Остання особливість особливо зацікавила науковців. Чотири з п’яти досліджених самок мали яйця, причому в кладці їх було від шести до 16.
Новий «дракон» належить до родини агамових, до якої входять, зокрема, бородаті агами. Представників роду Acanthosaura можна зустріти в різних частинах Південно-Східної Азії. Їх легко впізнати за загостреними лусочками та гребенями на голові, шиї й спині.
Після відкриття Acanthosaura syrax кількість відомих видів цього роду зросла до 23.
Розмірами нова ящірка не вражає. Найбільший із досліджених самців мав довжину 69,6 мм, тоді як самки виявилися помітно більшими — до 101,2 мм.
«Роги» у цього виду також невеликі. Крім того, A. syrax має найменші лусочки на шиї та спині серед усіх відомих представників роду.
Є й інші ознаки, за якими його можна відрізнити від родичів. На шиї ящірки помітний характерний темний «комір», водночас навколо очей немає чорної плями, притаманної кільком спорідненим видам.
Поки що нового рогатого «дракона» знаходили лише в національному парку Мае-Вонг на заході Таїланду, у районі Так — Кампхенгпхет. Усі відомі особини траплялися на висоті понад 1300 метрів над рівнем моря.
Нижче 1000 метрів дослідникам A. syrax знайти не вдалося. Саме така прив’язаність до високогір’я могла бути однією з причин, чому цей вид так довго залишався невідомим науці.
Приблизно за 50 км на північ учені виявили споріднену Acanthosaura lepidogaster. Ця ящірка мешкає нижче, у тепліших місцях. Така різниця підсилює припущення, що новий вид пристосувався саме до прохолодних гірських лісів.
Водночас вузький ареал викликає занепокоєння дослідників. Якщо A. syrax справді може жити лише у невеликій смузі прохолодного високогірного лісу, втрата або подальше дроблення такого середовища здатні ще сильніше ізолювати його популяції.