Мільйонер 34 роки будував таємні тунелі під містом: через 200 років розкрили його секрет

Британський мільйонер Джозеф Вільямсон понад три десятиліття витрачав статки на будівництво загадкового підземного лабіринту під Ліверпулем, не пояснюючи нікому його призначення. Через два століття дослідники висунули несподівану версію: тунелі могли бути не сховищем від кінця світу, а способом забезпечити роботою сотні бідняків.

У британському Ліверпулі досі зберігається загадковий підземний лабіринт, створений за наказом заможного підприємця Джозефа Вільямсона. Протягом десятиліть його призначення залишалося незрозумілим, адже значна частина проходів не мала очевидної практичної мети.

Історія розпочалася 1806 року, коли Вільямсон придбав земельну ділянку за кілька кілометрів від центру міста. Після цього він почав наймати робітників, які прокладали під землею тунелі, будували сходи, склепінчасті приміщення та багаторівневі галереї.

Будівництво тривало 34 роки — аж до смерті мільйонера у 1840 році. При цьому Вільямсон не залишив докладних креслень або документів, які пояснювали б призначення всієї підземної мережі.

Масштаби споруд вражають навіть сучасних дослідників. За окремими оцінками, територія підземного комплексу може охоплювати до 2,6 квадратного кілометра, хоча його справжні межі досі остаточно не встановлені.

Одним із найбільших приміщень є так званий Банкетний зал. Його довжина становить приблизно 20 метрів, а висота склепіння перевищує вісім метрів.

Дослідники також виявили тунелі, розташовані у два-три яруси. Деякі проходи спускаються щонайменше на 18 метрів під землю, а за припущеннями волонтерів, окремі ділянки можуть сягати глибини 27 метрів.

Після смерті Вільямсона підземний лабіринт поступово перетворився на величезне звалище. Тунелі заповнювали побутовим сміттям, промисловими відходами та непотребом, а згодом багато входів засипали або замурували.

Відсутність пояснень породила десятки припущень щодо справжніх намірів підприємця. Одні вважали, що підземні проходи могли використовувати контрабандисти для прихованого перевезення товарів.

Інша версія була значно фантастичнішою. Згідно з нею, Вільямсон нібито готував підземне сховище для порятунку від майбутнього апокаліпсису.

Прихильники цієї гіпотези припускали, що дружина підприємця Елізабет перебувала під впливом проповідника, переконаного в наближенні кінця світу. Нібито саме вона могла переконати чоловіка збудувати підземний притулок.

Однак жодна з цих теорій не пояснювала, навіщо десятиліттями створювати настільки складні споруди, частина яких узагалі не мала очевидного функціонального призначення.

Несподівану відповідь почали шукати у 1989 році, коли було засновано Товариство Джозефа Вільямсона. Його учасники взялися досліджувати підземні споруди, розчищати завали та відновлювати історію незвичайного будівництва.

Після десятиліть роботи дослідники дійшли висновку, що найпереконливішою версією може бути благодійність. Вільямсон, імовірно, використовував свій статок, щоб забезпечувати роботою людей, які опинилися у скрутному становищі.

На початку XIX століття Ліверпуль переживав значні соціальні та економічні зміни. Механізація виробництва позбавляла заробітку багатьох ремісників, а після завершення Наполеонівських воєн у 1815 році до мирного життя поверталися солдати, які також потребували роботи.

За припущенням дослідників, підприємець міг навмисно організовувати масштабні будівельні роботи, щоб платити людям зарплату та навчати їх професійних навичок.

На користь цієї версії свідчать дивні особливості самого лабіринту. Волонтери знайшли ділянки, які важко пояснити звичайною господарською необхідністю.

Зокрема, йдеться про глибокі котловани, які, судячи з їхньої будови, могли викопувати лише для того, щоб згодом знову засипати. Такі роботи вимагали значних фізичних зусиль, але не давали очевидного економічного результату.

Дослідники припускають, що саме в цьому й полягав задум Вільямсона: створювати нові завдання, щоб люди якомога довше залишалися працевлаштованими та отримували заробіток.

Додаткові свідчення знайшли в церковних архівах Ліверпуля. У записах про хрещення в сусідній церкві виявили випадки, коли місцеві родини називали дітей на честь Джозефа Вільямсона, що, за припущенням дослідників, могло бути знаком вдячності підприємцю.



🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover

Від admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *