Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Діти 1970–1980-х років могли годинами гуляти без нагляду, шукали дорогу за паперовими картами та чекали улюбленої пісні на радіо. Те, що тоді здавалося звичайним дитинством, для нинішнього покоління може виглядати зовсім інакше.
Авторка публікації наголошує, що справа не у «слабкості» сучасних дітей. За останні 40–50 років повсякденне життя настільки змінилося, що багато колишніх звичок просто втратили сенс.
Одна з них — життя без кондиціонера. У 1970–1980-х він не був звичайною річчю ані в будинках, ані в автомобілях, тому літню спеку часто доводилося просто терпіти.
Ще разючіше відрізнялася свобода дітей. Вони могли вийти з дому вранці, кілька годин провести з друзями надворі й повернутися лише тоді, коли на вулицях уже вмикали ліхтарі.
Телефонів і систем відстеження не було, тому батьки часто не знали, де саме перебуває дитина. Авторка звертає увагу на парадокс: нині батьківський контроль значно жорсткіший, хоча рівень злочинності нижчий, ніж у 1970–1980-х.
Так само звичайними були далекі велосипедні поїздки. Діти сідали на велосипеди, вирушали досліджувати околиці й могли не з’являтися вдома кілька годин.
Без смартфона доводилося обходитися і в дорозі. Маршрути планували за паперовими картами, а якщо людина збивалася зі шляху, GPS не міг миттєво прокласти їй новий маршрут.
Іншою реальністю був один телевізор на всю сім’ю. Батькам, дітям, братам і сестрам доводилося домовлятися, яку програму або фільм дивитися. Перемикання каналу посеред чужої улюбленої передачі легко закінчувалося сваркою.
Зовсім інакше працювала й фотографія. Плівка мала обмежену кількість кадрів, а перевірити щойно зроблене фото було неможливо. Плівку віддавали на проявлення, після чого результату чекали кілька днів, а іноді й тижнів.
Звичайними були й тривалі піші прогулянки. Діти самостійно долали значні відстані, а пів години пішки до потрібного місця не сприймали як щось незвичайне. Батьки при цьому частіше покладалися на знайомих сусідів та оточення.
Терпіння було потрібне навіть для прослуховування музики. Улюблену композицію не можна було просто знайти й увімкнути за кілька секунд. Треба було дочекатися, поки її поставлять на радіо.
Ті, хто хотів зібрати власну музичну добірку, записували пісні на касети. Для цього потрібно було не лише дочекатися потрібної композиції, а й вчасно почати запис.
Касети додавали ще одну звичну для того часу процедуру — перемотування. Перед фільмом або прослуховуванням музики доводилося шукати потрібну VHS- чи аудіокасету, а потім перемотувати її до потрібного місця.
